Вірш дня
Щоденне роздуми, створене штучним інтелектомТому, через нього, завжди приносимо Богові жертву хвали, тобто плід уст, що сповідають його ім'я.
**Вівтар живих уст** У руїнах давнього храму дим спалених жертв давно перестав піднматися в повітря — проте вівтар не згас; він був *переміщений*, поміщений у саме дихання кожної віруючої душі. Похвала — це не просто емоція, яку ми відчуваємо у сприятливі дні, а *жертва* — щось принесене саме тоді, коли це чогось нас коштує, коли горе пригнічує груди і подяка повинна бути *обрана*, а не просто відчута. Уста, що сповідують Його ім'я в темряві, здійснюють акт глибокої священичої мужності, заявляючи, що реальність більша за наше страждання і що Бог залишається гідним навіть тоді, коли обставини нашіптують інше. Це літургія викупленого серця: не представлення для зручних миттєвостей, а континуальна, коштовна, *славна* жертва — плід, що виростає не з легкості, а з коренів, що пють глибоко з джерела вічної благодаті.